Початки: Австро-Угорщина і перший шпиталь (XIX століття)
Історія медицини в Сокалі як організованої системи починається ще за часів Австро-Угорської імперії. У другій половині XIX століття повітовий Сокаль поступово розвивався як адміністративний центр, а разом із цим виникла потреба у стаціонарній лікарні.
У 1878 році відкрили перший великий шпиталь, який офіційно носив ім’я ерцгерцогині Гізели — доньки імператора Франца Йосифа. Будівлю спорудили за спільні кошти місцевої влади, громади та землевласників. Через характерну червону цеглу мешканці називали його «червоною лікарнею».
Цей корпус став одним із найстаріших медичних об’єктів північної Львівщини. Лікування тоді було дуже обмеженим:
- не існувало антибіотиків;
- операції проводились без сучасної анестезії;
- значна частина населення зверталась до лікарів лише у критичних випадках.
Період Польщі (1918–1939)
Після Першої світової війни Сокаль опинився у складі Другої Речі Посполитої. Лікарня функціонувала як повітовий шпиталь. На той час це вже був важливий медичний центр для навколишніх сіл.
У міжвоєнний період:
- працювали терапевтичні та хірургічні палати;
- існувало інфекційне лікування;
- медична допомога часто була платною;
- сільське населення мало обмежений доступ до лікарів.
За архівними згадками, лікарня мала приблизно 100 ліжок.
Друга світова війна
Період війни став дуже важким для всього регіону:
- змінювались влади;
- частина медичного персоналу була мобілізована;
- лікарня працювала в умовах дефіциту медикаментів;
- приміщення використовувались для лікування поранених.
Точних повних архівів цього часу збереглось небагато, однак відомо, що медична інфраструктура Сокальщини зазнала серйозного виснаження.
Радянський період: масштабне розширення (1945–1991)
Після війни почалась перебудова системи охорони здоров’я вже за радянською моделлю.
Саме в цей період:
- виникла мережа сільських ФАПів;
- розширились поліклінічні служби;
- з’явились нові спеціалізовані відділення;
- збільшилась кількість лікарів та медсестер.
Особливо активно лікарня розвивалась у 1960–1980-х роках.
Одним із важливих етапів стало формування анестезіологічної служби:
- у 1961 році з’явився перший наркозний апарат;
- почали проводити складніші операції;
- поступово сформувалось відділення інтенсивної терапії.
Для багатьох мешканців району саме Сокальська лікарня стала місцем:
- народження дітей;
- перших складних операцій;
- порятунку під час аварій і хвороб.
Незалежна Україна
Після 1991 року лікарня перейшла у систему української медицини.
Попри фінансові труднощі 1990-х:
- заклад продовжив роботу;
- зберіг ключові відділення;
- поступово почав модернізуватись.
У 2001 році пологове відділення отримало міжнародний статус:
«Лікарня, доброзичлива до дитини».
Це означало:
- підтримку грудного вигодовування;
- гуманніше ставлення до породіль;
- спільне перебування матері й дитини.
Медична реформа та сучасний етап
Після реформи охорони здоров’я лікарню реорганізували у комунальне некомерційне підприємство Сокальської міської ради.
Сучасна лікарня обслуговує мешканців:
- Сокальщини;
- Червоноградського району;
- прикордонних територій Львівської області.
У структурі діють:
- стаціонарні відділення;
- поліклініка;
- лабораторії;
- діагностичні служби;
- невідкладна допомога.
COVID-19
Пандемія COVID-19 стала одним із найважчих викликів у новітній історії лікарні.
Медики працювали в умовах:
- нестачі персоналу;
- великого навантаження;
- постійного ризику зараження.
Деякі працівники віддали життя, рятуючи інших.
Цікаві факти 📜
- «Червона лікарня» — одна з найвідоміших історичних назв у Сокалі.
- Старі корпуси лікарні пам’ятають ще австрійських лікарів.
- Для багатьох поколінь мешканців району лікарня стала частиною сімейної історії.
- Лікарня пережила Австро-Угорщину, Польщу, СРСР, незалежність України та пандемію COVID-19.